ЧАСУ - ЧАС
Сингаєвська Лариса Василівна
Мій шлях почавсь від
батьківського дому
Батьківські очі
Сивий попіл весняних доріг
Простелився над сонними хвилями.
Я знайду і сліпа той поріг,
Від якого життям мені віяло.
Сині краплі бездонних очей
Я люблю за турботу й тривогу.
За недоспані миті ночей
І прошу для них милості в Бога
Весна покликала мою маму вчетверте до материнства. Зігріла її теплом і сонячним сяйвом, встелила шлях квітами до найсокровеннішого у житті дійста – народження дитини. Ангел світлим крилом Божої ласки 29 квітня 1965 року поклав мамі на руки маленьке дівчатко. То була я – пізніше тато назвав мене Ларисою.
І так у мальовничому селі Буки, у родині хліборобів-трударів Лисогора Василя Костянтиновича та Любові Степанівни, народилась четверта дитина Лариса. Тут, на батьківському подвір’ї, я зробила свої перші кроки. У невеличкій селянській хатині, де завжди пахло хлібом і духмяним цвітом, я навчилась любити життя, цінувати працю. Слухати бабусі Одарки цікаві історії, бігати до бабусі Степані за цукерками, по-святковому зустрічати кожну неділю: коли варили вареники, приходили із церкви - і усі родиною сідали до столу.
Тут, у 1980 році, я на відмінно закінчила 8 класів Буківської восьмирічної школи. Продовжила навчання у Денишівській середній школі, яку закінчила із золотою медаллю у 1982 році.
Це свято спогадів завжди живе у моїй душі міцними вузликами, які наповнені великою, ні з чим не зрівнянною силою любові і вселенської вдячності моїм бабусям і дідусям, батькам, братам і сестрам, усім учителям ( не можна виокремити когось, бо всі разом в’язали вузлики знань і віри у те, що є на світі добро і щастя).
Навшпиньки повертаюся в ті дні.
Вони, як сонце, сходять у мені.
Ліна Костенко
С т е ж к а у м о є ж и т т я
Я ДУМАЛА, - ЦЕ ТАК, А ТО БУЛА ВЖЕ ДОЛЯ (Л. КОСТЕНКО)
1983 рік – 18 років. Вступ до Житомирського педагогічного інституту імені І. Я. Франка.
Світла симфонія праці...
З 1988 року проживаю у селі Дениші.
Працюю учителем української мови та літератури у Денишівській 3ОШ І-ІІІ ступенів імені В. Г. Бондарчука.
З 2008 року – директор цієї ж школи.
Я Богу вдячна за дітей лю6ов,
За вчительство –
найбільшу цю науку...
Хто я? Стеблинка українського поля…
Портрет малюю звуками-словами,
Аби співали у душі піснями…
Я – жінка! Богом запалена свічка.
Я – мати ! Богом дарована сила.
Я – вчитель! Богом омріяна доля.
Щодня іду із вірою у сили й розум,
наполегливість і волю,
і з відчуттям в душі у те,
що крила маю вільної людини.
Я – творча людина
Творить життя – це заповітна мрія.
І відкривати у собі себе
Себе відкрити й полетіть на крилах.
І прорости любов’ю на віки.
Я – людина заняття
У вільний час послухати сонети
і доторкнутись серцем до краси.
У полонезі мрійно вальсувати
і слухати поезію душі.
Зібрати квіти у букет святковий,
прикрасити ним затишок сім’ї.
Покликати усіх до столу,
де свіжо пахнуть пиріжки.
Вдихнули сонця, світла і краси
На світ яскравий народились ви.
Великоокі милі янголята,
Найкращі в світі дітки й внученята
В житті дороги різними бувають...
1 t
2020 рік - Державний навчальний заклад "Центр сфери обслуговуваня
м. Житомира".
Посада: методист; викладач української мови та літератури
Методист - це завжди нова сторінка відкриттів
Усередині нас
криються потенційні творчі можливості,
і ми повинні працювати щосили,
щоб розкрити цей потенціал.
Мартін Лютер Кінг
Творчий портрет
Моє професійне завдання -
створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної особистості
натхненні хвилини творчої співпраці
Нормативна база
Модель розвитку професіоналізму методиста
блок оціночно-рефлексивний
Критерії оцінки діяльності методиста
блок діагностичний
Рівень розвитку
професійних компетентностей
блок змістовно-процесуальний
Технологія науково-методичного супроводу
блок коригувальний
консультування
позитивний досвід
самоосвіта
курси п/к
методична практика
методичні компетентності
Методичний квест
Методичний кабінет - методичний творчий олімп
Шухляда корисних знахідок
тут цікаво!
що?
